Лікування лишаю у собаки

Вступ

Багато власників собак об'єднують під словом «лішаї» відразу кілька шкірних захворювань, при яких запалюється шкіра, випадає шерсть, а сам домашній улюбленець страждає від нестерпного свербіння. Тим часом у ветеринарії для позначення цих захворювань використовують більш точні терміни: дерматофітоз, мікроспорія, трихофітія, екзема та ряд інших.

Існують певні умови, за яких ймовірність розвитку лейшоя у собак значно зростає:

• Порушення правил гігієни;
• Невигідні умови утримання тварин: відсутність вентиляції або її недостатність, задушливість, підвищена вологість та незбалансоване харчування;
• Головними причинами появи лейшоя алергічної природи вважаються генетична схильність;
• Зниження імунітету внаслідок захворювань, паразитарних інфекцій, окремих методів лікування або вакцинації.

Тільки кваліфікований ветеринар може визначити, чи дійсно ваша собака страждає від лейшоя, а не дерматиту чи алергії, з'ясувати первинну причину захворювання і призначити ефективне лікування.

Різновиди лейшоя у собак

Класифікація лейшоя у собак може ґрунтуватися на наступних критеріях:

• Тривалість перебігу: гостра чи хронічна.

Гострий дерматофітоз розвивається при значному потраплянні спор на шкіру собаки і проявляється швидким утворенням осередків ураження. На відміну від нього, хронічна форма прогресує повільно, призводячи до потовщення шкіри та утворення лусочок.

• Площа: осередковий або генералізований.

Лейшой, локалізований на окремих ділянках шкіри, називається осередковим, а при його поширенні по всьому тілу — генералізованим.

• Глибина: поверхневий, атиповий, фолікулярний.

Поверхневий лейшой у собак проявляється у вигляді чітко окреслених лущених ділянок шкіри з витонченістю шерсті навколо них.

Атиповий лейшой характеризується появою окремих ділянок шкіри з редіючою або повністю випавшою шерстю, без симптомів запалення. Зовнішньо його легко сплутати з потертостями або подряпинами.

Фолікулярний лейшой проникає в глибокі шари дерми і підшкірну клітковину, провокуючи запалення та утворення абсцесів. З часом з'являються серозні або гнійні виділення, які висихають, утворюючи корочки.

• По формі:

• Рожевий лейшой — це алергічна реакція організму на вірусну або бактеріальну інфекцію, часто передається генетично, особливо тваринам з ослабленим імунітетом. Спочатку на тілі собаки з'являється невелика рожева пляма діаметром 2–3 см, позбавлена шерсті. З часом вона жовтіє і покривається лущеною корочкою. Згодом аналогічні плями виникають і на інших ділянках шкіри.

Це захворювання не піддається повному лікуванню і зазвичай переходить в хронічну форму. Його прояви можуть посилюватися на фоні інших хвороб улюбленця. Однак підтримуюче лікування допомагає мінімізувати ускладнення та полегшити стан собаки.

• Мокнучий лейшой, також відомий як екзема, розвивається під впливом алергенів, які часто містяться в кормі або лікарських препаратах. Серед інших можливих причин — гормональні порушення або спадкова схильність.

Собака відчуває сильний свербіж, супроводжуваний запаленнями, утворенням гнійних бульбашок та інтенсивним випаданням шерсті. Уражені ділянки стають гарячими на дотик, постійно вологими і поступово збільшуються в розмірах.

• Оструй лейшой у собак провокується грибком Malassezia, який присутній на шкірі всіх тварин і людей, залишаючись непомітним при нормальних умовах. Однак при порушенні харчування або розвитку певних захворювань він активізується, проявляючись на місцях невеликих ран у вигляді рожево-жовтих плям без ознак запалення. Згодом ці плями темніють і починають поширюватися по всьому тілу.
• Стригучий або Трихофітія — це найбільш агресивна форма лейшоя, викликана грибками Microsporum або Trichophyton. Захворювання швидко поширюється як серед тварин, так і на людину.

На початковому етапі грибок уражає поверхню шкіри, руйнуючи волосяний покрив, через що здається, що шерсть ніби підстрижена. Потім на цих місцях утворюються невеликі залисини. Згодом при розмноженні патогенів виникає запалення, свербіж і болючі відчуття в розчесаних областях.

Без своєчасного лікування грибок проникає в глибокі шари шкіри, охоплюючи великі ділянки, що збільшує ризик розвитку абсцесів і навіть сепсису. У важких випадках рани починають мокнути і розриватися.

• Опоясуючий лейшой розвивається внаслідок зараження вірусом герпесу. Захворювання проявляється обширними ураженими ділянками на шиї та ребрах собаки, формуючи своєрідний «пояс». Зовнішньо він нагадує герпес на губах у людини. Однак основна небезпека полягає в його здатності проникати в глибокі шари шкіри та викликати перитоніт.

Як розпізнати захворювання: перші симптоми

Симптоми лишаю у собак:

1. Області з ламким і сухим волоссям, яке втратило свій природний блиск;
2. Локалізовані округлі ділянки випадіння шерсті;
3. Світлі кірочки і лусочки, що утворюються на уражених ділянках шкіри;
4. Локалізовані ділянки лущення шкіри;
5. Округлі ділянки на шкірі з рідшаючим волоссям;
6. При значних ураженнях спостерігаються обширні ділянки випадіння шерсті та пошкодження структури волосся;
7. Чітко окреслені горбисті зони випадіння шерсті, покриті кірочками;
8. При запаленні волосяних фолікулів і активності стрептококів формуються пустули та папули;
9. З розвитком вторинної мікрофлори на уражених ділянках шкіри з'являються почервоніння, мацерація та свербіж;
10. Дерматофітози спинки носа викликають випадіння шерсті, запалення шкіри і свербіж в області спинки та біля носової пори;
11. Після загоєння глибоких дерматофітозів на шкірі можуть залишатися рубці.

Як діагностувати лишай у собаки?

• Клінічний огляд включає оцінку стану собаки, опитування власника та збір анамнезу;
• ЛЮМ-діагностика за допомогою лампи Вуда дозволяє виявити патоген M. canis. Гриби збудника шкірної інфекції містять пігмент птеридін, завдяки чому уражене волосся випромінює смарагдове світло. Відібрані зразки потім надсилають на посів. Важливо зазначити, що негативний результат не виключає наявність хвороби. Точність методу складає 50–70%;
• Мікроскопія — це дослідження волосся та шкірних лусочок (трихограма, зішкріб), що дозволяє виявити збудника та його спори;
• ПЦР-діагностика дозволяє визначити активну інфекцію, тип гриба і наявність патогена після завершення лікування. Однак важливо враховувати, що позитивний результат не завжди свідчить про активну інфекцію, оскільки метод може виявляти залишки загиблих грибків;
• Культурні дослідження включають посів матеріалу на середовище Сабуро з подальшою ідентифікацією виду дерматофітів. Це найбільш надійний метод діагностики, який дозволяє точно визначити збудника і спрогнозувати ефективність лікування. Для дослідження використовуються шкірні лусочки та фрагменти волосся.

Лікування:

• Зовнішні препарати

• Застосування протигрибкових лосьйонів та кремів. Препарат наносять на попередньо очищену шкіру з висушеним волоссям, захоплюючи 0,5–1 см прилеглих здорових ділянок;
• Використання протигрибкових шампунів 1–2 рази на тиждень;
• Локальна обробка антисептиками та протикліщовими препаратами при ускладненій формі лишаю.

• Пероральні препарати

• Протигрибкові препарати в таблетованій формі (кетоконазол, ітраконазол та їх аналоги);
• Вітамінно-мінеральні комплекси для здоров'я шкіри та краси шерсті;
• Препарати для стимуляції клітинного імунітету;
• Препарати від свербежу;
• Антибіотики для лікування виражених вторинних бактеріальних інфекцій;
• Інсектоакарицидні препарати для лікування ускладнень демодекозу.

• Процедури дезінфекції

Ретельно обробіть усі поверхні, з якими контактувала ваша собака, використовуючи ефективний дезінфікуючий засіб, наприклад, розбавлений розчин відбілювача (1:10), прискорену перекис водню або аналогічний продукт. Пам'ятайте, що відбілювач не забезпечує якісної дезінфекції на забруднених поверхнях, тому спочатку очистіть їх, наприклад, рідким мийним засобом для посуду, а потім проведіть дезінфекцію.

Не забудьте ретельно пропилососити або обробити підлоги парою, а після цього обов'язково продезінфікуйте пилосос. Предмети, такі як собачі лежаки, які можна прати, рекомендується двічі випрати в пральній машині на гарячому режимі, бажано з додаванням відбілювача.

Під час лікування рекомендується прибирати приміщення, де знаходиться ваш улюбленець, два рази на тиждень. При догляді за хворим лишаєм собакою використовуйте одноразові рукавички, а після контакту обов'язково мийте руки та стирайте одяг.

Харчування собак при лікуванні лишаю

При необхідності ветеринар підбере для собаки лікувальний раціон. Однак навіть якщо спеціальних кормів не потрібно, варто переглянути її звичайне харчування. Часто причиною виникнення лишаю є знижений імунітет, а також дефіцит вітамінів і мінералів.

Якщо раніше собака харчувалася натуральною їжею, рекомендується перевести її на спеціальний сухий корм, підібраний з урахуванням віку, породи та стану здоров'я. Такий раціон гарантовано забезпечить улюбленця всіма необхідними поживними речовинами. Незалежно від типу харчування, додайте до меню вітаміни, мінеральні комплекси, а також свіжі сезонні фрукти та овочі. Виключіть продукти, які можуть викликати алергічну реакцію:

• курку;
• яйця;
• молочні продукти;
• пшеницю;
• кукурудзу;
• деякі види риби та морепродукти;
• гарбуз;
• цитрусові.

Під час лікування лишаю раціон собаки повинен бути багатим на тваринний білок (особливо корисні індичка, кролик та ягня) та містити мінімальну кількість жирів і вуглеводів.

Профілактика лишаю у собак

Лишай — це заразне грибкове захворювання, яке може передаватися як безпосередньо від хворих собак, так і опосередковано через предмети або поверхні. Профілактика полягає не тільки в турботі про фізичне здоров'я улюбленця і зміцненні його імунітету, але й у своєчасному усуненні симптомів, що сприяють розвитку хвороби:

• Уникати контактів з хворими та безпритульними тваринами;
• Своєчасно виявляти та лікувати будь-які захворювання, щоб запобігти зниженню імунітету;
• Регулярно купати цуценя, підтримувати чистоту будки та своєчасно прати підстилку;
• При виявленні у собаки схильності до алергічних реакцій, переведіть її на гіпоалергенний раціон;
• Щорічна вакцинація від інфекційних захворювань допоможе захистити цуценя від багатьох хвороб, які можуть ослабити його імунітет.

Вакцинація може захистити від деяких видів лишаю. Препарати мають доступну вартість, а проводити її рекомендується щорічно. Однак навіть при наявності щеплень важливо регулярно оглядати собаку, щоб своєчасно виявити симптоми хвороби на ранній стадії.

Передача лишаю від собак до людей

Не всі види лишаю собак можуть передаватися людині. Наприклад, мокнущий лишай не є інфекційним, і заразитися ним неможливо. Рожевий лишай також не заразний і не становить серйозної загрози для людини. Хоча цей тип захворювання вважається вірусним, передача можлива лише при ослабленому імунітеті.

Розвитку захворювання сприяють різні провокуючі умови, такі як незбалансоване харчування, стрес та інші. Ослаблений імунітет, гормональні збої та недостатня гігієна також відіграють ключову роль у виникненні відрубевидного лишаю у людей.

Загальні рекомендації по догляду за собаками з лишаєм

Як відомо, запобігти захворюванню набагато легше, ніж його лікувати. Щоб уберегти собаку від лишаю, ветеринари радять:

• Виберіть збалансований раціон з кормів преміум, супер-преміум або холістик класу, виключивши продукти, що можуть викликати алергічну реакцію;
• Постійно купати собаку;
• Регулярно мийте іграшки, особливо ті, які використовуються на прогулянці, а також очищайте лежак і килимок;
• Уникати контактів з хворими та безпритульними тваринами;
• Проводьте вакцинацію.

При появі у собаки симптомів, що нагадують лишай, негайно зверніться до ветеринара. Затримка з візитом або спроби самолікування можуть серйозно зашкодити здоров'ю вашого улюбленця.