Які труднощі можуть з'явитися з маленькими собаками?
Маленькі собаки стали неймовірно популярними за останні роки. З тотальною урбанізацією населення і появою такого явища як смарт-квартира, багато людей, які мріють мати домашнього улюбленця звертають увагу на породи той класу, а собак маленького розміру першими забирають з притулків. Мініатюрний розмір дозволяє їм комфортно мешкати у наших квартирах, пересуватись по місту в корзині нашого велосипеда та подорожувати разом з нами в кабіні літака. Ми створили неймовірно корисний курс про подорожі з собаками.
Тим не менш, багато людей уявляють агресивного, постійно гавкаючого собаку, який ходить в туалет виключно на диван при згадці чіхуахуа або померанського шпіца. Саме за собаками маленьких порід закріпилась слава вередливих, неврівноважених, яких нічому не можливо навчити.
Чому ці стереотипи з’явились та закріпились в нашому суспільстві? Чи маленькі собаки справді більш схильні до певної проблемної поведінки ніж великі? Це у них в генах чи власники самі докладають до цього руку? З усіма цими питаннями спробуємо розібратись в цій статті.
Генетичне походження проблемної поведінки маленьких собак
Для початку давайте згадаємо як з'явилися маленькі собаки. Адже нам всім вже відомо що предком собаки був вовк, але в природі не існує карликових вовків, від яких могли б вести свою родословну мальтійські болонки.
Маленькі собаки, як і великі, з'явилися завдяки процесу одомашнення та селекції. За однією теорією, наші предки звертали більше уваги на тварин, що нагадували їм людських дитинчат - великі очі, велика голова, маленькі коротенькі лапки та незграбні рухи. Ці риси викликали (і досі викликають) у людей бажання піклуватися, годувати та захищати таке звірятко. Отже, особини з такими рисами мали більше шансів на виживання, розмноження і передачу генів.
З часом люди почали спеціально розводити менших собак, щоб досягти бажаного поєднання фізичних і темпераментних рис. Іноді людям була потрібна мала собака з практичних міркувань, як-от бажання, щоб вони могли полювати на щурів або іншу здобич, що живе у малих норах. Так з’явились малі тер’єри і щнауцери. А іноді люди просто хотіли маленького собаку, який міг би зручно і спокійно розміститися на колінах та привабливо виглядати: пекінеси та мопси.
Вчені припускають, що така поведінка, як випрошування їжі, постійне вимагання людської уваги та сечовипускання від страху чи збудження у маленьких собак, може бути ненавмисним побічним ефектом відбору генів, які кодують як інфантильну зовнішність (миловидність), так і незрілу поведінку (орієнтацію на людину, несамостійність).
Варто також памятати, що те як ми утримуємо наших собак, яких використовуємо для розведення, також впливає на генетичний код наступних поколінь. Наприклад, недобросовісні заводчики можуть тримати цуценят в клітках до моменту видачі новим власникам. Не маючи змогу відійти від місця свого відпочинку на достатню відстань, щоб сходити в туалет - цуценя, разом зі своїми однопомітниками робить це на тому самому місці де вони сплять і їдять. Якщо собаки утримуються таким чином протягом поколінь, то така поведінка закріплюється на генетичному рівні і нам буде дуже важко навчити нашого цуцика не робити калюжі на своєму лежачку. Маленькі собаки найчастіше страждають від кліточного утримування, тож якщо тільки замислюєтеся про цуценя декоративної породи, обов’язково перевіряйте в яких умовах заводчик тримає тварин.
Але не варто, опускати руки, кажучи що проблеми з поведінкою у мого собаки в крові, зробити нічого неможливо. В більшості випадків, правильна організація життя нашої тварини, про яку ми поговоримо трішки згодом, допоможе, якщо не позбутися проблемної поведінки, то хоча б значною мірою взяти її під контроль.
Проблемна поведінка, як наслідок неправильного виховання
Багато проблем з поведінкою маленьких улюбленців виникає саме через нереалістичне ставлення до них їх же власників і інших оточуючих людей.
Наприклад, стрибки на людей від померанського шпіца, або покуси від йорка набагато легше стерпіти, ніж від добермана чи хаскі. Люди просто закривають на це очі, і нічого не роблять з проблемною поведінкою: не навчають собаку правилам поведінки, не звертаються до спеціаліста. Деякі навіть вважають таку поведінку милою - мовляв, такий маленький - а з характером. Часто буває, що через цю схильність людей до черезмірної індульгенції, маленький собака, який стрибає і гавкає на власника вимагаючи їжу чи уваги, отримує те що хоче і поведінка постійно підкріплюється.
Але гавкіт на інших собак чи людей може бути викликаний, наприклад, агресією страху, яка є прямим наслідком недостатньої соціалізації собаки, яка зустрічається дуже часто у собак маленьких порід. Це означає, що тварина живе в постійному дистресі, що негативно впливає на її здоров’я, якість та тривалість життя. Навіть якщо це не бентежить власника, працювати над проблемною поведінкою необхідно, задля щасливого і довгого життя вихованця.
Та сама проблемна поведінка може бути наслідком, недостатніх (читай нульових) фізичних чи розумових навантажень у міні-собаки. Часто власники навіть не гуляють з песиками: туалет на пелюшку і жодного клопоту. Адже сьогодні, нажаль, деякі люди досі продовжують традицію китайських імператорів і заводять собі маленького і милого собаку “на диван”. Але базові потреби однакові у кожного собаки: втамування голоду і спраги, можливість відпочити, відчувати себе у безпеці, реалізовувати видотипову поведінку, і так далі.
Зрозуміло, що всі потреби необхідно задовольняти з урахуванням індивідуальних особливостей вашого улюбленця. Наприклад, мопсу не підходить біг за велосипедом в якості фізичного навантаження, краще прогулянки парком, з зупинками на відпочинок і винюхування. Шпіц, звичайно нащадок північних собак, але навряд чи буде тягнути нарти, а от займатись дог-фітнесом або вивчати з вами нові трюки - залюбки!
То як же правильно поводитися зі своїм маленьким собакою, щоб попередити появу проблемної поведінки або справитися з вже існуючою?
План дій при проблемній поведінці
Якщо ваш маленький собака проявляє будь яку небажану поведінку, від калюж на дивані до укусів людей, в першу чергу необхідно звернутись до ветеринарного лікаря, адже собака може бути хворим або терпіти хронічну біль, і без якісного лікування далеко у вихованні не просунутись. Іноді достатньо звернутись до вузькопрофільного спеціаліста, як наприклад до ветеринарного нефролога при сечовипусканні вдома. Іноді, необхідно буде пройти комплексне обстеження, для того щоб виявити проблему, або множинні проблеми зі здоров'ям чотирилапого пацієнта. Навіть якщо ви впевнені, що ваш малюк здоровий, робити регулярний профілактичний медичний огляд і здавати аналізи необхідно, щоб помітити і попередити розвиток хвороби на ранніх стадіях.
Наступний аспект життя, який варто проаналізувати - це харчування вашого підопічного. Чи він отримує достатньо підходящої йому їжі? Часто маленькі собаки харчуються з нашого столу, бо ми, під впливом хвилі окситоцину, готові віддати їм найласі шматочки сендвіча з вершковим маслом і хамоном, і будемо впевнені, що зробили якнайкраще. Але харчування собаки має бути збалансоване і відповідати саме собачим потребам. Людське харчування хвостатим друзям категорично не підходить, тим паче, є цілий список продуктів, які цілком звичні для нас але токсичні для собак, наприклад, авокадо.
Таким же важливим як і харчування для собак є сон. Мінімальна кількість сну у дорослого собаки в день складає 12 годин. Якщо, малесенька собачка спить менше - то це може бути викликано тим, що у собаки немає власного комфортного йому місця, недостатньо активностей протягом дня, або навпаки забагато стимуляції. Недостаток сну також часто призводить до проблемної поведінки. Якщо ви багато днів поспіль не можете нормально виспатись, то напевно будете нервові і роздратовані, і готові вкусити будь кого, хто потягне до вас руки. У собак це працює так само.
Прогулянки з маленькими собаками
Наступне важливе питання для добробуту маленьких собак - це прогулянки. Ми, на жаль, досить часто можемо спостерігати у торгових центрах та кафе чихуахуа, шпіца чи тойтер'єра в сумочці у господині. Але ж жодні прогулянки на ручках не зможуть замінити повноцінних прогулянок на вулиці власними лапами! Так собака взаємодіє з різними поверхнями та текстурами. Може обнюхувати чужі мітки та залишати свої, взаємодіє з навколишнім середовищем та реалізує одну з 5 свобод – свободу видотипової поведінки.
Звичайно, залишати улюбленця вдома, якщо є можливість та бажання взяти його з собою, не потрібно. Навіть на ручках собака взаємодіє з новими звуками та запахами, бачить нові подразники, пізнає світ. Все це цікаво їй і є серйозним ментальним навантаженням. Особливо важливо виносити на вулицю цуценя у період карантину, щоб він звикав до і не був шокований у свою першу прогулянку лапками. Але варто пам’ятати, що у собаки на випадок “ручних прогулянок” має бути свій зручний транспортер, в якому він може сісти або лягти. При тривалому носінні на руках хвостик знаходиться в незручному положенні, що несприятливо для опорно-рухового апарату тварини.
Маленьких цуценят або навіть дорослих собак маленького розміру часто не виводять на прогулянку в дощ або мороз, мовляв, він такий маленький, замерзне і захворіє. А в інших випадках, не дають спілкуватись з більшими собаками, із страху що вони з’їдять крихітку. Але для маленьких собак діють ті самі правила терморегуляції і соціалізації, що і для великих. Якщо, собака дійсно тремтить від холоду, можна спробувати спеціальну попону. А спілкуватись з великими собаками не тільки можна, але і потрібно, звичайно під вашим повним контролем, бо спілкування не має перерости в шалену гру, тоді це дійсно може бути небезпечно. Повноцінно гратись варто лише з собаками того ж розміру.
В заключенні хочемо додати:
У підсумку, важливо гуляти щодня з вашим маленьким собакою: окрім можливості нюхати, спілкуватись з сородичами, та отримувати фізичне навантаження - ходити в туалет подалі від свого гнізда - це природна потреба псових. Неможливість задовольняти ці потреби може призвести до постійної фрустрації у мініатюрного звіра, що в свою чергу призводить до проблемної поведінки.
Тренуйте і навчайте свою собаку. Якою б малою вона не була, вона потребує ментального навантаження і стимуляції. Також, чіткі і зрозумілі правила поведінки потрібні кожному песику, для відчуття передбачуваності і контролю над своїм життям. А ще, щоденні заняття з улюбленцем значно зміцнять ваші з ним стосунки.
Якщо не до кінця зрозуміло як правильно організувати режим дня, харчування, прогулянки та заняття зі своїм собакою, або проблеми поведінки вже настільки сильно закріпились, що важко самотужки якось зарадити, то варто звертатись до спеціаліста з поведінки, який допоможе все це налагодити.
Але, навіть без спеціаліста, виконуючи ці загальні рекомендації, ви зможете досягти того, що ваш маленький хвостатий улюбленець буде мати щасливе і повноцінне життя, і подарує вам безліч теплих і радісних моментів.
